Пояснення до Проєкту Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України і Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про санкції" щодо встановлення відповідальності за по рушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) № 12406

Встановлення в Україні самостійної підстави кримінальної відповідальності за порушення обмежувальних заходів є кричущо необхідним. Це завдання мало і могло бути виконаним щонайменше ще до повномасштабної агресії рф. Існуючі фрагментарні та недостатньо суворі адміністративні та кримінальні засоби не спроможні забезпечити ефективну дію санкцій. Практика демонструє численні випадки порушень санкційного законодавства, а існуючі заходи впливу не мають стримуючого ефекту.

Криміналізація порушення обмежувальних заходів має здійснюватися з обов’язковим забезпеченням гармонізації, наскільки це можливо без докорінної зміни існуючих правових інститутів, з Директивою ЄС 2024/1226 «Визначення кримінальних правопорушень і покарань за порушення обмежувальних заходів Союзу» від 24 квітня 2024 року.

Директиви ЄС є обов’язковими для кожної держави-члена та є складовими acquis communautaire – правової системи ЄС. З огляду на те, що Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС і те, що ступінь наближення країни-кандидата до членства в ЄС з формальної точки зору значною мірою визначається ступенем адаптації її законодавства до acquis, вітчизняне законодавство defacto підлягає гармонізації з Директивою, що є однією з численних умов вступу до ЄС. Водночас, орієнтація на Директиву ЄС – це не лише формальна вимога. Вона є результатом роботи провідних європейських фахівців та врахування кращих світових практик у цій царині, тому може слугувати якісним зразком для наслідування. Синхронізація вітчизняного законодавства з положеннями Директиви ЄС також сприятиме порозумінню при налагодженні співпраці в частині міжнародної допомоги у відповідних розслідуваннях. При врахуванні Директиви ЄС слід пам’ятати, що згідно з правом ЄС директиви передбачають лише «мінімальний метод гармонізації».

Завданням мінімум є криміналізація порушень санкцій, передбачених Директивою ЄС. Йдеться насамперед про найважливіші та найбільш чутливі для підсанкційних суб’єктів обмежувальні заходи – блокування активів та інші санкції фінансового чи економічного (торговельного) характеру. Порушення інших санкцій може тягнути за собою некримінальні заходи впливу (зокрема, заходи, що вживають регулятори). Водночас застосування кримінальних засобів впливу не виключає паралельне використання некримінальних.

Криміналізація має стосуватися не лише порушень підсанкційних фізичних осіб чи представників підсанкційних юридичних осіб, але й суб’єктів реалізації санкцій і їх посадових осіб, та інших (третіх) осіб.

Без паралельного внесення змін до Закону «Про санкції» та інших законів і підзаконних нормативних актів криміналізація порушення санкцій породить правові приписи, застосування яких буде якщо не неможливим, то значно ускладненим.