Бельгія страждає від залежності від російської сталі

Незважаючи на широкі санкції ЄС проти Кремля за війну в Україні, Бельгія виступила проти спроб ввести санкції проти компанії «НЛМК» та її власника, мільярдера Володимира Лісіна, пов’язаного з Кремлем. Бельгійські чиновники побоюються, що вжиття таких заходів може негативно вплинути на зайнятість у регіоні, який і без того перебуває в скрутному економічному становищі. Критики заявляють, що така домовленість приносить додаткові гроші одному з найбагатших олігархів росії.

 

За даними Європейської асоціації виробників сталі Eurometal, російська компанія «НЛМК» постачає сляби на свої європейські заводи. У презентації галузі, яку побачив Kyiv Independent, йдеться про те, що ці сляби продаються за «наднизькими цінами», що дає переробникам у ЄС «штучну перевагу у вартості».

 

Хоча більшість видів сталі з росії потрапили під санкції у перші тижні повномасштабного вторгнення країни в Україну, був один виняток: напівфабрикати — сталеві сляби.

 

Під час виробництва сталі її можна відлити у базову «напівфабрикатну» форму, яку потім можна «перепрокатати» в іншому місці у кінцевий продукт, або готову сталь. Сляби є одними із таких напівфабрикатів.

 

ЄС погодився на поступове припинення імпорту російських слябів у рамках свого 12-го пакету санкцій у грудні 2023 року, з кінцевою датою 30 вересня 2028 року.

 

Наразі Москва постачає 58% імпорту слябів до ЄС із третіх країн. Третина цих слябів надходить лише до Бельгії, а Італія, Чехія, Франція та Данія замикають п’ятірку найбільших імпортерів.

 

Хоча в Бельгії є кілька виробників сталі, більшість з них взагалі не використовують сляби, а ArcelorMittal Belgium, найбільше підприємство в країні, «не імпортує до Бельгії російські сляби чи інші напівфабрикати зі сталі принаймні вже 5 років», — повідомив у письмовому коментарі виданню Kyiv Independent генеральний директор компанії Фредерік Ван Де Вельде.

 

Але цього не можна сказати про два заводи, що належать російському Новолипецькому металургійному комбінату (НЛМК), найближчий з яких розташований лише за 22 кілометри від столиці ЄС, Брюсселя.

 

НЛМК — одна з чотирьох найбільших металургійних компаній росії. Їй належить 49% акцій NLMK Belgium та ще 2% через пов’язану компанію Tube De Haren et Nimy. Решта 49% належить франкомовній області Бельгії через її інвестиційну структуру Wallonie Entreprendre.

 

Станом на червень 2026 року власник НЛМК, олігарх Володимир Лісін, був включений до Індексу мільярдерів Bloomberg як 110-й найбагатший чоловік світу з чистим капіталом у 23,5 млрд доларів.

 

Лісін перебуває під санкціями України, Австралії та Канади. Канадці описують Лісіна як «мільярдера, пов’язаного з Кремлем», який підтримує повномасштабне вторгнення росії в Україну та отримав вигоду від війни.

 

Він не перебуває під санкціями ЄС, що викликало сумніви у комісара ЄС з питань оборони Андрюса Кубілюса, коли той був членом Європейського парламенту.

 

На запитання, чи Кубілюс досі дотримується своєї колишньої думки, речник Європейської комісії повідомив Kyiv Independent, що політика ЄС щодо санкцій ухвалюється одноголосно, і що «обговорення санкцій є конфіденційним».

 

Однак дипломати з ЄС та національних урядів на умовах анонімності повідомили Kyiv Independent, що ім’я Лісіна згадувалося під час попередніх обговорень, але було вилучено з розгляду.

 

Речник міністерства закордонних справ Бельгії заявив, що «щодо пропозиції внести пана Лісіна до списку індивідуально, Бельгія дійсно висловила застереження, і ця позиція не змінилася».

 

Але «санкції повинні завдавати більшої шкоди російській військовій машині, ніж нашій власній економіці», — додав речник, пояснивши, що санкції проти Лісіна «матимуть прямі та непропорційні наслідки для промислових об’єктів та робочих місць у Бельгії — працівників та ланцюгів постачання, які не мають нічого спільного з російською державою».".

 

Чиновники ЄС у Брюсселі, схоже, по-іншому бачать мету санкцій.

 

«Я, звичайно, не можу говорити про те, що Бельгія вважає керівним принципом… наша позиція більше полягає в тому, щоб чинити тиск на росію, щоб вона вступила в переговори і зробила це на умовах, прийнятних для України», — сказав один із чиновників ЄС виданню Kyiv Independent на умовах анонімності.

 

І Бельгія може бути не єдиним захисником Лісіна. NLMK Europe також має підприємства в Данії, Італії та Франції, які входять до п’ятірки найбільших імпортерів російської сталі в ЄС.

 

Український депутат Олексій Гончаренко, який раніше докладав зусиль для трансатлантичних санкцій проти ключових російських осіб та написав головному дипломату ЄС Каї Каллас щодо «НЛМК», заявив виданню Kyiv Independent, що «придбавши промислові активи в ЄС, Лісін, схоже, забезпечив собі своєрідну «страховку» від включення до санкційних списків ЄС».

 

Ця ситуація спонукала соціал-демократа, депутата Європарламенту Тейса Реутена, запитати у соцмережах «ми що, здуріли?», реагуючи на нові дані, які показують, скільки сталі блок все ще імпортує з росії.

 

Речник МЗС Бельгії повідомив Kyiv Independent, що країна дотримається запланованої дати припинення імпорту у 2028 році.

 

«російська сталь має покинути європейський ринок, і це станеться… Бельгія повністю дотримається цього графіка, так само як вона повністю дотримувалася кожного попереднього пакету санкцій», — зазначили вони.

 

Самі сляби легко замінити. Консалтингова компанія «ГМК Центр», що базується в Україні, називає Китай, Індію та Бразилію альтернативними постачальниками.

 

Але це не завадило бельгійському підрозділу НЛМК спробувати перетворити кризу на можливість. Бельгійська газета L'Echo повідомила у жовтні 2025 року, що НЛМК має намір інвестувати 1,2 млрд євро ($1,4 млрд) у завод для сталого виробництва сталевих слябів, але для цього знадобиться значна фінансова підтримка з боку бельгійського уряду та ЄС.

 

Одна громадська петиція, яка набирає прихильників у Європейському парламенті, зараз йде далі і закликає до негайної заборони торгівлі російською сталлю.

 

«Я рішуче підтримую мету цієї ініціативи», — заявив у письмовому коментарі для Kyiv Independent німецький консервативний депутат Європарламенту Міхаель Галер, провідний експерт з питань України в Європарламенті.

 

«Виклики не повинні ставати приводом для бездіяльності — натомість промисловість та політики повинні співпрацювати, щоб знайти практичні та креативні шляхи їх подолання», — додав він.

 

Джерело: The Kyiv Independent